![]() | You are viewing Log in Create a LiveJournal Account Learn more | Explore LJ: Life Entertainment Music Culture News & Politics Technology |
| Ctrl_E's Friends 20 most recent entries |
Коли я чую що “Україна не бордель”, у мене завжди виникає питання “а що тоді бордель”? Те що щоліта наш Крим окупують московські проститутки-заробітчанки мені особисто жодних національно-свідомих перверзій не додає. Ми живимо в країні де друга особа держави тримала порновідеосалон та займалась організацією банно-саунного дозвілля для партнерів П. Лазаренко, де з розпустою борються повії, а патріотизм виставляють пекучим бажанням пошвидше десуверенізувати свою державу віддавши її під владу марсельських негрів, цюріхських арабів та брюссельських євреїв. Люди які не мають планів мити унітази в ЄС, вже мають готуватись стати білою меншістю. Помірний сурвівайл - традиційна політика виживання на цій землі. Будуйте високі паркани, оточуйте їх колючим дротом та протипіхотними мінами, копайте бомбосховища та з’єднуйте їх підземними ходами із залитими з портаменту дотами. Завжди тримайте в коморі п’ятирічний запас набоїв та консервів. Слідкуйте за прострілюванітю периметра, завжди тримайте змащеними свої особисті кулемети та системи залпового вогню типу “град”. Привчіть себе до думки, що кулеметна вишка такий же атрибут приватного будинку як супутникова тарілка, пара-трійка поросят в сараї та тяжкий потужний позашляховик. Святе письмо на якісному папері, помповий дробовик та повна діжка соляної кислоти для надміру нав’язливих гостів та представників влади. Ну і звичайно демо-сайт для західноєвропейських сірих мишок, середньоазійських мавпочок, та скутих чеченським засиллям білих росіянок. “Подивись, це мій будинок. Це моя гвинтівка. Це мій особистий Т-34 (рік тому відновив). Це моє особисте радіоізотопне джерело енергії. Це моя персональна армія з 23 нащадків, це мої добермани, це мій гарем, а це мій євнух. Можливо ми не найкращі білі європейці в історії, але ми останні білі в Європі. Живі анахронізми”. ![]()
Один из расхожих доводов, который обычно приводят говоря о признании таинств в Католической церкви - при переходе католического священника в православие над ним не совершается рукоположение, но он принимается "в сущем сане". Я не хочу оспаривать эту практику, считаю, что она правильная, меня интересует другое, кто знает случаи подобных переходов католических священников в православие? Интересует именно опыт Русской Православной Церкви, хотя опыты других Поместных Церквей тоже интересны.
В еРеспублике, в которую я уже играю постольку-поскольку разгорелся реальный эпиксрач, за который было бы не обидно и самым придирчивым эстетам из Фофудьи. Правда там нашего брата мало, поэтому все свелось к тупому обмену матами и стандартными клише. Из-за чего - из-за простой мелочи, еУкраина не захотела идти за еРоссией и создала свой блок. Но остюда выплыло целых четыре инетерсных фенечки (ссылками их сопровождать не буду, ибо надоело в говне колупаться).
Можно ли причастить умирающего католика? Думаю, что можно.
Офигенное занятие – впервые за несколько лет с чувством, толком и расстановкой перечитывать Новый Завет. В последний раз я, кажется, перечитывал только Луку и то это было той дикой осенью (ночью, в подвале, пока медлительный адаптер считывает показания с прибора, в темноте, при свете налобника – гымммм…)
миссионер должен прежде всего любить людей и относиться к ним по доброму
![]() Знаєте, колись я такі вибрики хохлушок [link] називав “провінційним фемінізмом”, але потім припинив. І знаєте чому? Фемінізм сам по собі таке недолуге бабське явище, що додавати якісь референтні індекси до цього слова беззмістовно. Це як побачивши лайно, назвати його “бридким лайном”, одразу виникає питання: а існує не бридке лайно? Існує якесь спеціальне висококалорійне, високоестетичне, приємне лайно, яким какають єдинороги і яке складається з метеликів та пахне фіалками? Ось тут теж саме. “Провінційний фемінізм”? Куди тут тулити додаткові характеристики, якщо слово “фемінізм” вже є? І справа не в пайнті, і не в червоному кольорі на сірому фоні, і не в недолугих шрифтах, і не в абсолютно комедійній фігурці в лівому верхньому кутку (який дизайн! яка композиція! я зараз кінчу!), це в кінці-кінців можна вибачити, адже криза, адже зважаючи на відсутність грантів багатьом молодим активісткам-феміністкам доводиться займатись більш прозаїчними речами [link] ніж різні там фотошопи, корелдрафи і тридемакси. Мене цікавить абсолютно інше: під час громадянської чи зовнішньої війни, коли кожну з цих талановитих дизайнерок буде користувати по роті бухої солдатні, чи будуть вони зачитувати молодим бійцям Всезагальну декларацію про права людини? Чи почує піхотний Ванька чи комісар Ачгі цитати з Рози Люксембурґ щодо пролетаріату та жіноцтва як споріднених в експлуатації класів? Чи будуть вони за пару місяців, виношуючи у своєму лоні невідомого сина дивізії, думати про неприпустимість продовження реплікування гендерних шаблонів у масовій культурі? Це я до чого? З фемінізмом не треба боротись. Фемінізм треба любити та розвивати. І знаєте чому саме так? Бо в нормальній популяції він не виникне. Фемінізм це демаскуюча ознака того, що самці цієї конкретної нації перетворились на шмаркатих рохль. Приїдь в конкретну країну, подивись на білборди і якщо побачиш “Молдова не бордель” та “Стоп насильству в сім’ях”, одразу побачиш поряд орди чурок, ссикливих недочоловіків-аборигенів на вулицях та іноземців що кажуть їм в обличчя “у вас найкрасивіші жінки у світі”. Фемінізм дуже корисна річ, якщо ти його побачив поряд - значить час починати війну. З іншою державою або громадянську. Сер Чарлз Роберт Дарвін правий, тільки в постійному кривавому відборі може зберігатись порода.
вчера посмотрел около 30 минут, потом что-то фильм не захотел показывать...
что с точки зрения Восточной Церкви никакого христианства, кроме нее, в России просто не существует. Как феномена.
О мертвых либо хорошо, либо ничего - поэтому меня интересует единственное, был ли он крещен? 55 comments | post a comment
православное
В Болгарской Церкви хотят перейти на юлианский календарь
Все-таки у некоторых тварей удивительные отношения с. Это ранний БГ, однако, странный был и есть чувак, странный - но местами попадающий на диво точно.
![]() Карл Гюстав Юнґ - одна з ключових фігур у психоаналітичному русі ХХ-го століття, найталановитіший учень Зіґмунда Фройда, що отримав від вчителя навіть більшу анафему, ніж Альфред Адлер (розробник теорії комплексу меншовартості). Юнґ - автор геніального асоціативного методу (який дідусь з сигарою нєвозбранно упіонерив в учня), перший розробник домінантної зараз гіпотези про походження шизофренії, під кінець життя - напівбожевільний містик, алхімік, ідеолог “денацифікації” німців засобами психологічного маніпулювання свідомістю (що особливо пікантно зважаючи на те, що в психологічному русі до другої світової, він вважався креатурою партії Гітлера). Скажу чесно, в Києві основним спеціалістом по юнґіанському чосу в політиці вважається моя мати, тому я лізу не в свої сфери. Але таки відкрию секрет: з моменту виходу Ю. Тимошенко з континууму напівмаргінальних політиків третього ешелону (т.ч. десь в проміжку між “миттям підлоги в штабах Ющенко” і зорганізованою партійною клакою кампанією з подання її на пост голови уряду), мене не залишає тонке відчуття наявності казково-архетипічних мотивів у поведінці громадянки Григян. І ось нарешті осяяло. Подивіться на ці картинки: ![]() Перша це діючий прем’єр, кандидат у президенти Ю. Тимошенко, друга це старуха з мультфільму 1950-го року, зробленому по мотивам поеми О.С. Пушкіна “Казка про рибака та рибку”. Ви не знаходите якусь неймовірну схожість? ![]() “Казка про золоту рибку” Пушкіна (як і її прототип у братів Гримм) це історія про жіночу алчність, ненажерливість та закономірний результат такої поведінки, який чекає кожну представницю прекрасної статі, що не здатна тримати темну частину своєї природи під контролем. Історія життя Юлії Тимошенко настільки просякнута цим казковим мотивом, що кінець її не викликає ніяких сумнівів. Результат закономірний завжди. Всю історію людства всіх “володарок морських” чекала одна доля. І ми всі знаємо що за доля чекає на новітню героїню народного епосу. “Цей звук неминучість, містер Андерсон”. Другий тур? А може все ж ганебний програш, з відставанням від Богословської та долею відсотка різниці з Супрун? Лузер це завжди погана ставка, лузерша - ще гірша. ![]()
Господа, слушал надысь новости. Так вот там было про аукцион на нефтяные месторождения Ирака. И сказано было примерно следующее - доходы будут распределяться следующим образом: 1,5 бакса компаниям, а остальное (то есть под 70 баксов) Ираку. Вопрос в задаче, а какой смысл компаниям в этом участвовать? То есть он явно есть, потому что там очень серьезные игроки (Шелл он уже чего-то выиграл). Но вот какой? На схожую, но более выгодную для нефтяных компаний, схему была, например, между прочим была проведена Белая "Революция" в Иране, которая, если бы не исламская революция, сделала бы из Ирана что-то типа второй Турции.
Уж не знаю даже какой это эпизод, но это неважно - в мире т.н. ипц происходят интересные события, совсем скоро, возможно, мы станем свидетелями межконфессионального переговорного процесса между теми, кого в некоторых кругах именуют как "осколки РПЦЗ". Действительно, процесс дробления, казалось бы, достиг своей критической массы - куда уж дальше! И вдруг возникла иллюзия восстановить из разбитых осколков нечто напоминающее стекло. Вообще-то если стекла бьются, а такое действительно бывает и в церковной жизни, то осколки, чтобы не поранится, лучше собрать веничком и выбросить, но если пытаться в них играть, то нет никакой гарантии что вы не порежетесь.
наверняка многие слышали о том, что
Молодой любоначальный поп из провинции, поклонник католицизма, не раз признававшийся в любви к папе Римскому нынешнему и предыдущему, решил проверить, как широко он может закинуть свои сети. |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||